Вдалині за річкою срібний зорепад
І вином порічковим всіх частує сад,
Літньою долиною йду не поспіша
Вишнею й калиною втішена душа.
Це край, де я родилась і живу,
Де все для мене рідне — не байдуже,
Де зірка з неба впала у траву,
Щоб ти мене побачив милий друже.
Це край моєї втіхи і сльози,
Із рідним словом, з рідними піснями
Тулюся до вкраїнської краси.
